Current Mood:  apathetic
Current Music: Денег ноль ,секса ноль,музыка сдохла-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а (Земфира)
І що мені ,що я без тебе Хай то вітер плаче за вікном, через котре я дихаю снігом, Хуртовина заповнює мою душу й робить її холодною але й тонкою наче крига, якою я ходжу кожен раз коли обіймаю тебе Все змінюється й зникає,зникне й сніг, брудними потоками окропить землю й вона кластиме попід стомлених ніг перші весняні квіти,росою покохані.
Не торкайся моєї руки,вона холодна, наче з криниці вода, Я душею жива й лицем молода, Твоя ж врода пуста,наче кроки густим килимом, не клокоче її жар кімнатою, Я могла б стати й німою й безвтішною, а стою пред тобою крилатою, Й смутком надовго покинута Дивно що біль розростається й розгорнувшись здіймається в небо кулькою легкою й червоною хмаркою, А не впивається в шкіру якорем, не ятрить кривавою раною.
Тобі було замало моїх рук,моїх очей і подиху вологого Тепер не розмикаю губ, на язик кайдани повісивши, щоб не втікали слова від розуму суворого, котрий серце розбещує і зваблює ,а потім його не втішити. І ти мовчи,не треба каяття твого, воно за душею не має ні грошика, а може й сама душа запорошена, так що не ввійти до неї й вузькими воротами, що рай любові замовчують.
Я в травах серце втоплю своє летить душа в простори неба ,кому та треба , ваба твоя,коли цвіте весна й без тебе, коли сочиться кров берізок, зелений вітер в полі віє й чорніючий й ого відрізок від моїх ніг благоговіє Кому та треба всмішка твоя,кому твоя любов-повія, Коли маківка сонця багряного й без тебе мої руки гріє. Забудь усе,що собі думав,моя душа лежить у травах, твоя ж безвилазно томиться в пустих оманливих забавах.
Я щаслива тобою п`яніти, хоч ти й келих сповнений трунку, солодше за все твої поцілунки, залишають присмак гіркоти першого осіннього морозу, я ж стрибаю з розбігу ,а ти неквапно дмухаєш на візерунки на склі мого обличчя, читаєш мов розтулену книгу, залишаєш помітки на тобі потрібній сторінці. |